Українське весілля

  Холодними вечорами я роблю собі гарячий міцний чай, сідаю у м"яке крісло  і поринаю у приємні спогади. Особливо  часто згадуються весілля, адже стільки подій за кілька днів гуляння не набереться і за пару років, тим паче коли весілля традиційно українське.

Традиційний український обряд весілля умовно поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і після-весільний. До передвесільного циклу належать такі обряди як запити, сватання і заручини. У наш час молоді люди уже пару місяців, а дехто і років зустрічаються тож обряд "запити" "канув у лету", бо про наближаюче сватання знають не тільки рідні, а й усі родичі, сусіди, друзі, співробітники....

Сватання і заручини - перша зустріч представників молодого з молодою та її батьками для досягнення згоди на шлюб.Сватати дівчину, як правило вирушають пізно ввечері, щоб на випадок відмови зберегти сватання у таємниці. Зайшовши у хату з хлібом у руках і привітавшись старости починають традиційну розмову про мисливців, які натрапили на слід куниці. Після традиційних вітань і промов старостів кличуть дівчину й прилюдно запитують її згоди на шлюб. Відповідь нареченої буде обов"язковою і вирішальною.

На знак згоди сватів перев"язують рушниками, а у випадку відмови старостам підносили гарбуз.Увесь передвесільний цикл обрядовості тривав два-три тижні, інколи місяць.

Власне весільна обрядовість починається із запрошення гостей на весілля. Найпоширеніша форма запрошення - особисте відвідування молодими родичів, яке як правило закінчується чаркуванням на щастя молодим. Після кількох таких "запрошень" молоді як правило уже "готові" до основного застілля))

Дуже популярний у наш час став так званий дівич-вечір або парубоча вечірка на якому наречений і наречена (кожен окремо)прощалися з холостяцким життям. Хоча, як говорить історія на Україні цей звичай уже давно був,тільки не з такою гулянкою як зараз.

Ну і звичайно найбільш пишною обрядовістю відзначається весільний день. Ранковий день молодої розпочинається з марафону по перукарні, маникюру, педикюру, макіяжу і т.д.

У молодого в цей час уже збираються родичі, щоб іти викупляти наречену. Коли весільний поїзд уже готовий вирушити мати молодого із хрещеними обходять кортеж з іконами, обсипаючи молодого пшеницею, цукерками та грошима. Як правило за кілька секунд на землі лежить лише пшениця))

Молодий прибуває до молодої , але лише після того як спочатку біля його будинку, потім її будинку він заплатить перепій. Це чудова нагода місцевим алкоголікам випити та закусити надурняк)) У домі молодої нове випробування: молоду заховали і не віддають дружки. Свати молодого мусять викупити молоду у дружок, які нахабніють з кожним роком. Вони вимагають не лише цукерки та шампанське, а й гроші, у іноземній валюті. Але все закінчується добре, і молоді щасливі сідають по автомобілях, щоб їхати у РАГС. Але перепійники вирішили, що їм мало було дармового пійла і вони знову на виїзді поставили табуретку із відром, буханцем хліба та сіллю.

Після цього весільний поїзд нарешті вирушає у РАГС, де пізніше можна побачити тупцюючих молодих і їх родичів у залі чекання, коли їх покличуть реєструватися.

І ось ця хвилина...Молоді чинно ідуть назустріч долі. Перший поцілунок ( а скоріше не перший)), перша обручка (а в декого і не перша)), але це не головне, головне те, що молоді щасливі і щиро вірять , що разом вони на усе життя. Вітання родичів, марш Мельденсона, незабутні хвилини, які молодята будуть памятати до старості (якщо через пару років не розійдуться). Гості щасливо посміхаються (нарешті вони зможуть сісти за щедро накриті столи). Але молодим навряд чи вдасться наїстися, вони змушені регулярно підриватися і цілуватися під "Гірко"!

Велику радість для молоді приносить початок танців, які набирають обертів з кожним часом. Увечері підвипивші гості уже танцюють "7х40", "платочок" та іш....

Визначне місце у весільному застіллівідіграє звичайно ж тамада.Колись цю роль виконував сват, в наш час модно спеціально замовляти таких веселунів, які не дають людям спокійно поїсти)). Як правило за північ починають ділити коровай. Вдячні гості дарують молодим за коровай подарунки та гроші. Але оскільки останнім часом виявили відсутність більшості гостей при даванні короваю, тож запровадили дарування подарунків після РАГСу, але обов"язково перед "маршем до столу".

Пізніше посад молодих завершувався обрядом обтанцьовування дружок, а пізніше покривання голови молодої хусткою, що символізує її перехід у стан заміжньої жінки. Як правило це робить свекруха , знімаючи фату і зав"язуючи власно подаровану хустку. Молоді ідуть спати, а гості гарцують до ранку.

Післявесільні обряди повинні були зміцнити зв"язок між родичами молодих і полегшити призвичаєння молодої в чужому домі. У нас таких звичай називається "пироги". Близькі родичі та батьки молодої приходять на пироги, але обрв"язково молода дружина повинна ще й наварити борщу. Часто для сміху його роблять солоним і змушують їсти гостей, та ще й хвалити молоду господиню. Гостина продовжується до вечора із співами т а танцями.

Ще пару днів весіляни не будуть пам"ятати хто вони і звідки)). Але ж і це не головне, головне що вони побували на істинно- традиційно українському гульбищі, про яке іноземці можуть лише мріяти смакуючи у фужері бренді-колу та заїдаючи її канапкою.

Думаю ви теж були на такому весіллі і не один раз. І вам є що приємного і не дуже приємного згадати)). А ще краще пориньте у спогади вашого власного весілля, або у мрії майбутнього свята, і нехай Ваше весілля буде початком прекрасного, щасливого життя.